Сьогодні все частіше звучить термін ідентичність.
Наша ідентичність
– це наше самоусвідомлення, тобто те, якою людиною ми є на наш власний погляд.
Те, як ми бачимо себе, змінюється залежно від обставин. Становлення особистості
й формування її ідентичності відбувається у процесі життя людини й зумовлено
багатьма чинниками.
Її пробудження
відбувається у дитячому віці під впливом сімейного середовища, друзів,
знайомих, ровесників. А особливо формуванню ідентичності у дитинстві сприяє казка. Адже казки – це не тільки
цікаві історії, які розповідають дітям перед сном. Казки – це важлива частина нашої культури, нашого
мислення, нашого життя.
З ранніх років через казку дитина навчається мислити,
розуміти, де зло, а де – добро. Якими б банальними не здавалися істини, які
проголошуються у казці, вони мають величезний вплив на дитину та її свідомість.
Сучасні казки – невичерпне джерело мудрості та виховання. Не
секрет, що діти важко сприймають довгі повчання та моралізаторство дорослих. Саме
тому казка – прекрасний спосіб подати важливу інформацію в ігровій формі.
Рухаючись по ходу сюжету, ми одразу пояснюємо дитині, чому той чи інший вчинок
– гарний, а той – поганий, заглядаємо в саму суть речей, так би мовити.
Казки відіграють велику роль у формуванні позитивних якостей. Зазвичай в українських казках виводиться протистояння – добра і зла, хоробрості і боягузтва, працьовитості і ледарства, щедрості і скупості і т.д. Саме завдяки охопленню таких протиставлень діти вчаться розрізняти добре і погане, співчувати героям, переживати за них. Розуміння того, що добро переможе допомагає дитині спокійніше сприймати життєві негаразди, розуміючи, що вони – не назавжди.
