«Великі» проблеми, які здаються «малими»

Сучасні підлітки гостро реагують на будь-які спроби батьків нав’язати свою думку, на панібратське загравання або демонстрацію переваги. Вони відчайдушно шукають дорослого співрозмовника, який говоритиме з ними чесно і на рівних. Іноді те, що подобається дорослим,  не викликає захоплення в дітей, і, навпаки, книги, які цікавлять підлітків, здаються батькам примітивними, позбавленими особливої ​​глибини та моральних цінностей.

Що можна тут порадити батькам?  Читати !!! Читати книги для підлітків! Книги, написані людьми, які по-справжньому вміють розмовляти з дітьми та підлітками.

Це буде приємне знайомство з маленькою гранатовою дівчинкою, яка стоїть на порозі дорослого світу і поволі прочиняє до нього двері. Звідти до неї виходять важливі осяяння і досі незнайомі, але не дуже приємні емоції, відкриття прикрого і приємного у самій собі і в людях, які її оточують. «Марта з вулиці Святого Миколая» — це кілька місяців із життя юної художниці з великим серцем.

Окрім Мартиного дорослішання-виховання, авторка порушує у тексті кілька інших важливих проблем. Скажімо, міркує про те, як народжується натхнення до творчості і що робити, якщо його давно нема. Показує приклади, як оговтатися і жити далі після втрати (близької людини чи частинки себе).

У цій невеликі книжечці, як і у всіх творах Дзвінки Матіяш, дуже багато світла. А ще вона може стати для юних читачів чудовим поштовхом до творчості. Навіть мені — хоча я зовсім не вмію малювати — дуже кортіло втілити на папері описані авторкою картини Марти. А уявіть, якби художники-початківці спробували б їх візуалізувати? Думаю, вийшло б дуже круто!

У своїй новій книзі «І паралельні перетинаються» Сергій Гридін піднімає чи не найважливішу тему – тему самогубства. Звідки у підлітків з’являється ідея покінчити з життям, що їх спонукає до катастрофічних вчинків і як зрозуміти, що завжди є заради чого жити?

А ідея інколи виникає просто на рівному місці. Посміялися однокласники, накричав батько, заклопотана мама… А всього-навсього потрібно було поговорити, придивитися, вислухати.

А батьки неуважні до дітей. Не зі зла, можливо, через буденність. Ця неуважність, часто є причиною трагічних ситуацій, що трапляються у житті підлітків і не тільки.

Ця книга вчить бути уважнішим до своїх дітей.

P.S. Супер-альтернатива до «П’ятдесят днів до мого самогубства» Стейс Крамер.

Відразу скажу, книга класна, чесна і проста! Зачіпає – ходиш декілька днів під враженням!

Хоча спочатку видається, що це просто буденна історія про підлітків, про тих хто сьогодні стоїть на межі дитинства і дорослого життя. Тому і живуть як на грані: кохають нервово, відриваються драйвово, ніяких хитрощів, ніяких упереджень. Їх можна назвати «Обезбашенними», та тільки це неправда… Вони «інакші»… 

«Інакший» і головний герой хлопець на ім’я Чарлі. Він вміє поєднувати і книги, і вечірки, і експерименти, і любов, і  дружбу, і свою відверту переписку з вигаданим товаришем, з якої ми і дізнаємося про життя Чарлі та його друзів. 

Не все так просто: проблеми, конфлікти, нерозділене кохання, щось у минулому…та вони знають: «Якщо ми не в змозі обирати, звідки ми приходимо, то куди рухатися далі, ми можемо обрати самі. Хай там як, ми здатні змінювати своє життя». 

І саме завдяки таким як Чарлі & компанія («інакшим») і існує у цьому світі доброта, самопожертва, відданість і любов. І життя змінюється на краще!

Р.S. Щодо вікової категорії : можливо оцінять відразу 15-16 річні, а ось батькам читати обов’язково!!!

Лілія Іваницька, бібліотекар
Гюльнара Латфуліна, бібліотекар

Звичка читати

Звичка подібна мотузці – ми в’єм її день за днем, по одній пасмині, і, врешті-решт, у нас не вистачає сил розірвати її.

Хорас Манн

Всі батьки знають про виняткову користь книг для дитячого розвитку: вони вчать новому, розширюють кругозір, розвивають уяву. Поки малюк ще не вміє читати самостійно, завдання дорослих – познайомити його з книгою і прищепити любов до читання. Прекрасною традицією в більшості сімей стає спільне читання книг перед сном.

Адже читання книги містить у собі певний сакрум, маленька дитина очікує цього, як важливої у її житті події. Книжка в ранньому дитинстві – це контакт з матір’ю, який дає глибоке відчуття захищеності та співбуття.

Особливо важливо, що в цей час мама (тато, бабуся, дідусь) – по-справжньому, нероздільно належить дитині. А ще дуже важливо, що це відчуття – захищеності, радості – зберігається і в більш дорослому, і навіть у зовсім дорослому віці: читаючи книгу, ти ніби не зовсім сам. Ані кіно, ані телебачення не можуть замінити книгу.

Коли краще починати?

Читати вголос можна (і потрібно) навіть малючку, не обмежуючи спілкування сюсюканням і агуканням. Голосові казки і аудіокниги не замінять ласкавий мамин голос своїм механічними виконанням. Для малюка будуть цікаві найпростіші казки, віршики, пісеньки. І нехай дитина ще не розуміє зміст прочитаного, але вона вже буде радіти маминій мові, вивчати вираз обличчя, міміку, зміну тембру і з задоволенням приєднається до неї емоційно. Цей глибокий душевний  контакт несе в собі взаєморозуміння батьків і малюка на довгі роки.

Ближче до року дитина сама вже здатна тримати книгу, показувати пальчиком на картинки.

Читати краще перед нічним сном при м`якому освітленні. Добре підійдуть для цієї мети народні казки, дитячі вірші. Не обов`язково читати кожен раз нову казку, часто малюки дуже люблять повтори, завдяки яким вони і самі можуть вивчити улюблені казки напам`ять.

Для діток двох-трьох років можна взяти короткі історії, написані простими реченнями, з повторами і римами. Ідеально підходять «Курочка Ряба», «Колобок», «Теремок», «Ріпка». Для дошкільнят потрібні казки або історії достовірніше, з зав`язкою, сюжетною лінією, розв`язкою. До чотирьох років у малюка розвивається уява, і читання стає особливо важливим в його житті. Нехай відважні лицарі і вірні друзі допоможуть малюкові стати справжньою людиною.

Якщо до п`яти років у малюка немає звички слухати читання - це дуже погано, тому що це найкращий спосіб вивчення рідної мови. В такому випадку після семи років може розвинутися «синдром Мауглі», в подальшому, дитині буде важко повністю освоїти свою рідну мову і як наслідок цього, важко соціалізуватися. Уже до шкільного віку потрібно отримати задатки критичного мислення, усвідомлювати події, що відбуваються, висловлювати свої враження та думки. Саме читання допомагає впоратися з труднощами.

Чому краще читати «на ніч»?

По-перше, вечірнє читання - це частина ритуалу засинання. Нехай малюк сам вибирає собі книгу, нехай читання буде тільки в радість.

По-друге, вечір - це час, коли вся сім`я проводить разом, час роздумів. Як добре і спокійно слухати мамин або татів голос, притулившись бочком. Скільки цікавого можна дізнатися!

Як привчити малюка до читання?

-       Якщо дитина бачить своїх батьків з книгами, які читають з явним       інтересом, то і він сам може «заразитися» читанням.

-       Потрібно частіше читати дитині вголос з самого раннього віку.

-       Купувати якісні і барвисті книги, невимушено залишати книги у полі зору‘ малюка.

-       Заохочувати бажання дитини самій вибрати книгу або журнал.

-       Збирати разом з дитиною домашню бібліотеку.

-       Дарувати книги разом з тими речами, про які написано в книзі (наприклад, з фігурками піратів або підзорною трубою - книгу про піратів).

-       Розповідати дитині про свої улюблені книги.

-       І, звичайно ж, читати перед сном.

Важко точно визначити, коли починається вплив дитячої бібліотеки на читання в сім’ї. Чи тоді, коли поріг книгозбірні переступає малюк у супроводі мами, тата, бабусі або дідуся, чи тоді, як колишні читачі, що бігали до бібліотеки, подорослішали і, одружившись, самі готуються стати батьками. Якщо читають батьки, читатимуть і діти. Це аксіома. І в цьому коловороті – книга, читання, навчання, виховання, бібліотека чітко бачить своє місце поряд з родиною і школою. Делікатно спрямувати батьків у русло сімейного   читання, тактовно запропонувати послуги бібліотеки, ненав’язливо запросити до участі в спільних заходах, вчасно поінформувати про літературу, що допоможе вирішити проблеми в навчанні і вихованні дітей – ось в чому бачать бібліотекарі-професіонали своє завдання.  

Заборони гаджетів, комп'ютерів та іншого не зробить ваше чадо книгоманом. Дитина повинна любити читати, бачити користь від цього, відчувати власну зацікавленість процесом. Тоді примус стане неактуальним - задовлення від гортання сторінок (паперових чи то-пак електронних) буде. І буде результат. На все життя. 

День, який змінив усе

Завтра, скоріш за все, коли зранку йтимемо на роботу або ж у особистих справах, побачимо жовто-сині прапори з чорною стрічкою. І тут же в голові:  «Що трапилось?», а потім:  «А, це ж була війна…» І на декілька хвилин постануть перед очима уривки з улюблених фільмів про війну і згадаються слова  «22 червня рівно о 4 годині…» 

Та й побігли далі...

А тим, кому сьогодні 16-20 років взагалі незрозуміло: «Яка війна? У нас вже є своя – теперішня, реальна і ще більш підступна, бо неоголошена». І ці молоді будуть праві.

Тільки як хочеться їм сказати: «Так, ви маєте рацію, але якби не забулися уроки тієї війни, то чи була б ця, сьогоднішня?»

Бо все чомусь дуже схоже:

-        спочатку перестали читати (вірніше натовпу читали і розказували те, що вважалося за потрібне), адже неосвіченою і зомбованою людською масою легше керувати

«Хоча всередині щось підказувало їй, що це злочин, — зрештою, три книжки були найціннішим з усього, що у неї було, — дівчинці кортіло побачити, як підпалять ту купу. І вона не могла нічого з собою вдіяти. Гадаю, люди полюбляють споглядати невеликі руйнації. Піщані замки, карткові будинки — з цього все й починається.»

-        пізніше – раптом твій сусід чи твій родич перестає з тобою спілкуватися, тому що вирішив, що заслуговує на краще життя і чомусь ти став винен у його негараздах

«… а пізніше пан Каценелєнбоґен повзав по хіднику перед оперним театром і шурував його зубною щіткою, і поруч із ним повзали інші жиди і теж чистили хідника, а неподалік стояли есесівці і сміялися, і сміявся натовп, зиркаючи на німців, щоб не пропустити чергової хвилі сміху та вчасно підхопити його, бо сміх той зближав їх, вивищував над оцим жидівським кодлом,  бо якщо ти не сміявся, то відразу опинявся потойбіч, серед оцих чорних плюскв з пейсами і без, і не місце тобі було серед представників цивілізованої Європи.» 

-        і ось ти вже по іншу сторону тротуару (тоді - за колючим дротом, а сьогодні - «Схід і Захід разом?»),

   "- А гетто? Воно й справді існувало у Варшаві?

    - Так. то був такий житловий район, який займав велику частину  центру й Волі.

    - То воно було величезним!

    - Великим, та не настільки, щоб місця стало для всіх.

    - А чому вони всі там жили?"

-        і ось кінець: рахунок тої війни на мільйони… тільки не в банкнотах – а в людських життях… які можна було врятувати…

         

       

              "Той, хто врятує одне життя, врятує цілий світ"

        

-        і не всеперемагаюча Любов, а всеперемагаюча Ненависть допоможе зрозуміти одне:

"— Ти забув…

— Та ні, пам’ятаю…

— Ти — забув!..

— Та ні, пам’ятаю я, пам’ятаю!

— То чого ВОНО повертається?"

Бібліотечний "безвіз"

Вау! Це сталося! 11 червня українці отримали такий довгоочікуваний, давноомріяний безвізовий режим з ЄС. Ура! Пакуємо валізи…

Та справжні мандрівники  добре знають, що безвіз у нас існує давно… І щоб "рвонути" у будь-який куточок земної кулі у будь-який момент потрібно всього-навсього прийти до бібліотеки. А звідси хоч на край світу!!! Хочеш:

                 на Зеландію – ОК!



«На Зеландію!» — тревелог 2014-го року написаний українським письменником Максом Кідруком. В основі книги лежать подорож автора Єгиптом під час революції, пригоди в Дамаску та участь в акції Сергія Притули «На Зеландію!»

отримати поради, як уникнути непорозумінь у стосунках з аборигенами – прошу!

Після виснажливих мандрів Мексикою Макс і Тьомик подалися до Еквадору… Столиця Еквадору? Ліма! Чомусь вирішили Макс і Тьомик — і літак уже мчить їх до Перу. Невдовзі хлопці, національні герої Перу, стали в цій країні персонами non grata.

А далі, як звичай, з дощу та під ринву. Рідне місто підготувало їм такі сюрпризи, що хоч назад до Мексики пішки біжи…

                                  дізнатися секрети виживання 

                         і мандрування з дітьми – елементарно!

Ця книга про те, як не боятися нового досвіду, пересувань, культурних експірієнсів, самого себе. Тут вистачає і пригод, і практичних порад, і суспільно-культурних розвідок. Починаючи від скалолазання в Ліхтенштайні за два тижні до пологів і далеко не закінчуючи поїздкою до Індії з малюками віком півтора і два з половиною роки.

зробити навіть невеликий похід 
справжньою пригодою – запросто!

Історія трьох друзів — Джорджа, Гаріса та Джея, котрі здійснюють прогулянку на човні Темзою, відпочивають від Лондона з його нездоровим кліматом і на деякий час поєднуються з природою, — й посьогодні залишається неперевершеним зразком англійського гумору.

А для тих, хто тільки задумав подорожувати – найкращі пропозиції:

І наш компаратив-проект «Туристичне літо»:

Хтось скаже: тільки справжня подорож принесе незабутні відчуття та спогади, і це незаперечно, але бібліотека та книги про подорожі не тільки займуть дозвілля, а ще й розвіють багато сумнівів і допоможуть набратися сміливості зробити перший крок.

В чиїх руках наше майбутнє?

Сьогодні цей пост про підлітків. Так-так, саме про них. Ой, скажете ви, ця тема безкінечна, хоча дуже модна й актуальна. Але будемо говорити про них. Про тих, кого називають «незрозумілими», «важкими», «некерованими» і, навіть, «нестерпними».

А у нас в Комфорт-бібліотеці вам скажуть: «Вони класні, вони свідомі, вони вільні!»

Звідки таке переконання? Ось приклад. У бібліотеці проходила гра «Leopolis 1527: відродження з попелу», яку проводив наш партнер Микола Крупей з ГО «Об’єднання «Самопоміч», координатор кампанії «Культурне місто».

За легендою місто згоріло і п’ять громад – русини, поляки, німці, вірмени, євреї (так були поділені гравці) – повинні були підняти місто з попелища.

Сказати, що це була гра, не сказати нічого –  це була битва. 

Битва за рідне місто, битва за майбутнє.

Громада – це сила. Сила, яка об’єднується заради спільної мети і не знає перешкод. Громада може усе: заставити магістрат працювати заради людей (наш магістрат був три рази в облозі), будувати церкви, шпиталі, школи, купувати та продавати, добиватися справедливості у справедливому суді.

Гравцям довелося вирішувати демографічні, економічні та політичні завдання, щоб відновити впливове становище своєї громади та розбудувати місто, вони змогли пізнати принципи функціонування міста, спробувати себе в ролі керівника громади та навчитися приймати доленосні рішення. 

В результаті майже тригодинної історичної симуляції перемогу здобули єврейська громада та команда Магістрату, виконавши поставлені перед ними місії.

І зважте, наші гравці – підлітки, восьмикласники СЗШ№15, а проблеми, які вони змогли вирішити не під силу і деяким дорослим. Хіба ж це не круто! А якщо така молодь є в нашому місті, то й у міста є майбутнє!

Трансформація - девіз бібліотеки сьогодення

За святами, передсвятами і післясвятами ми і не помітили, що нам час знову розповісти, яким насиченим є життя нашої бібліотеки. А розповісти дуже хочеться. Тільки сьогодні – про життя бібліотеки-трансформера (тому що вільний простір складається з семи зон, які легко об’єднуються для зручності будь-якого читача).

З 20 по 26 березня у Комфорт-бібліотеці проходив тиждень  дитячого читання «Процесом керує читач».

Зона Book-локація приймала львівську письменницю Надію Мориквас с презентацією книги «Корнелія», 

поетесу Ліліану Косановську, 

письменницю Галину Вдовиченко, яка з дітьми провела читання-імпровізи за книгою «36 і 6 котів».

 Читачі на Book-локації створили цікаві книжкові інсталяції за книгами 

«Красуня і чудовисько» та Олександра Єсаулова «Game over».

12 квітня Book-локація приймала переможницю Міжнародного конкурсу «Коронація слова – 2016» Тетяну Пахомову з презентацією книги «Я, ти і мій мальований і немальований бог».

А 3 травня почали святкувати День народження нашого міста з почесним львів’янином, письменником Петром Радковцем.

Заходи, які проводяться в зоні Інтелект-портал, завжди інформаційні, креативні, цікаві і творчі. Чого вартує тільки «Бібліовідкриття «Дивовижна Японія» (у рамках Бум-програми ЦБС «Япономанія» – до Року Японії в Україні) – наші читачі відчули себе справжніми японцями – прискіпливими, акуратними, точними та відкритими красі. А закінчився захід майстер-класом по виготовленню японської ляльки-закладки Шиорі-нінгьо.

Web-розвідка – цікава штука! Можна зануритися в сиву давнину і відкрити Америку тричі – з вікінгами, Колумбом і Амеріго Веспуччі! Можна доторкнутися до таємничого світу північно-американських індіанців. 

Саме так і зробили читачі Комфорт-бібліотеки учні 10-х класів СЗШ№60 4 квітня на спареному інтерактивному уроці географії «Північна Америка – народжені непокірними».

А як живуть сучасні американці і українці в Америці читачі почули з вуст п. Ірини, львів’янки, що вже майже 30 років живе у США. 

10 травня у Комфорт-бібліотеці інтегрований урок пам’яті «День Перемоги над нацизмом й День пам’яті та примирення» провела представник музею «Територія терору» Анна Шиманська.

Україна, як і вся Європа, прагне до того, аби подібного ніколи і ніде більше не трапилося. «Never again», «ніколи більше» - це гасло нового покоління українців, які будуть пам’ятати уроки історії, щоб вони не повторилися знову!

Передпасхальні дні – це суцільний вир творчості, фантазії, мистецтва. Бібліотечні майстер-класи – це гамір, креатив і позитив. З Коворкінг-студії вони розливаються на зони Інтелект-порталу, Book-локації та Креатив-форуму.

Креатив-форум радує феєрверком талантів наших читачів: театральна вистава «Бровко та Мурчик – герої захоплюючих пригод» за книгами львівського дитячого письменника Олександра Зімби викликала щирі овації глядачів.

Чудові костюми, що створили наші читачі для параду до Дня міста прекрасно гармоніювали з настроєм весняного Львова під час святкової ходи.

      19 квітня у Комфорт-бібліотеці проходив день бібліографії «Загадка Леонардо»

Читачі «побували» у майстерні Вероккіо (Book-локація + Креатив-форум), де хлопчик Лео брав уроки живопису (літературна мандрівка «Один день хлопчика з Вінчі» за книгою О. Ільченка із серії «Життя видатних дітей»), 

пройшли тест «Шульга, правша чи амбідекстер?» (Коворкінг-студія), за кресленнями великого Леонардо змайстрували вертоліт – майстер-клас «Вертоліт із середньовіччя» (Інтелект-портал)  і «розгадали» код да Вінчі підчас шифро-гри «Зламуючи код да Вінчі» (ІТ-плац).

 

І щодня у бібліотеці 

граючись

відпочиваємо.

Ось так коротко про невеликий відрізок часу із життя нашої бібліотеки. 

Бібліотеки, що вміє трансформуватися і бути такою, якою хоче бачити її користувач.