Чи знаєте …
Справжнє ім’я Наталі Забіли – Тася Забелло.
Наталя Забіла народилася 5 березня 1903 року в Петербурзі.
Мати Наталі училася в художньому училищі Штиглиця в
Петербурзі, добре малювала. Батько любив розповідати про козаків. Мати замість
колискових читала дітям поезії, тому римування було улюбленою справою дівчинки.
У сім'ї було семеро дітей: четверо сестер і троє братів. Всі вони виховувалися
в атмосфері захоплення художнім словом, музикою, живописом. Коли старшій сестрі виповнилося 6 років, мати
почала займатися з нею: учила читати, писати, так і Наталя у чотири роки
навчилася писати й читати. З дитинства вона мріяла бути вчителькою, писала
вірші, казки, оповідання. Писала "для себе".
Схильність до творчості Тася Забелло виявила з дитинства. Досконало
знала мови, грала на фортепіано, поступила на історичний факультет Харківського
інституту народної освіти.
В інституті познайомилася
з першим чоловіком Савою Божком. 1924-го у них народився син Тарас.
Найстрашнішими були часи війни. Влітку 1941-го майже кожної
ночі її син чергував на даху будинку, щоб знешкоджувати запалювальні бомби,
якими німці закидали Харків. А потім її хлопчика забрали на війну, а її
відправили в Уфу.
– Боже, якщо ти є, допоможи, Тарасику! – плакала-молила мати безвісти пропалого бійця Тараса Божка, Наталя Забіла. – Збережи його, Боже, прости, що не була для дитяти, як мої батько й мати…
Здавалося, доля зглянулася: Тарасик повернувся живим, із нагородами. Син був дуже обдарованою людиною: добре малював, писав чудові вірші, але цим родини не прогодуєш. Довелося закінчувати будівельний інститут, щоб забезпечити синів – Олександра та Дмитра.
У 1926 році вийшла
перша збірка її віршів "Далекий край", а 1927-го – перша книга для
дітей – оповідання "За свободу" та "Повість про Червоного
звіра". Майже одночасно її твори перекладалися й видавалися російською. Їх
перекладала рідна сестра Марія.
Вдруге Наталя Львівна вийшла заміж за Антона Шмигельського.
Чоловік - дитячий поет із Золочева на Львівщині, учився разом із нею..
Подружжя отримало трикімнатну квартиру в будинку
"Слово" в Харкові. Одна за одною народила двох дочок. Ясочка та
Галинка були хворобливими, потребували пильного догляду. Під час Голодомору у
письменницькій їдальні давали не більше двох обідів на сім'ю, яка б вона не
була. І хліб за картковою нормою: по два тоненьких шматочки на кожного. Діти
померли. З Антоном Шмигельським розлучилася.
Персонажі збірок 1930-х років, зокрема «Про Тарасика й Марисю» (1930) та «Ясоччина книжка» (1934), мають реальних життєвих прототипів: вони були написані для власних дітей та про них, у тому числі померлих. Автобіографічні свідчення знаходимо в неопублікованих спогадах Забіли. Скажімо, про дочку Ясочку, яка помирає 1936 року, вона згадує, описуючи свою зустріч із Корнієм Чуковським. Слідом за Ясочкою, ще до війни, вона втрачає і другу дочку, котра була прототипом Галочки‑стрибалочки з циклу «Про дівчинку Маринку».
Третім чоловіком став художник Дмитро Шавикін. Їх робота над
"Словом про Ігорів похід" була знаковою: Наталя Забіла перекладала
твір українською, а Дмитро Шавикін ілюстрував.
Потім вона була автором підручників "Читанка" для
другого класу і "Читанка" для третього класу , які перевидавалися
кілька разів. Редагувала дитячі журнали "Малятко",
"Барвінок". Перекладала із польської, французької та російської.
Надрукувала понад 200 книг, тиражем 5 млн примірників.
Наталя Забіла померла 6 лютого 1985 року у Києві.
Забіла Наталя Львівна, українська дитяча письменниця,
перекладач із польської, французької та російської; перший лауреат літературної
премії ім. Лесі Українки (1972 р.)
Підготовлено за матеріалами з вільних джерел.